Таршин Надія Павлівна

Таршин Надія Павлівна

Почесна громадянка Слобожанської селищної територіальної громади

Народилася у селі Сморжів на Рівненщині, українська поетеса, авторка чотирьох поетичних збірок, проживає у селищі Слобожанське. Працювала у будівельних організаціях тресту «Дніпроводбуд» майстринею, інженеркою, начальницею виробничо-технічного відділу, пізніше у корпорації «Агро-Союз», в кінці 1990-х — головною інженеркою районного ЖЕКу.

У 2010-2011, перебуваючи на пенсії, працювала сторожем у дитячому садочку. У 1979 році одружилася з Миколою Таршиним, в цьому ж році народила першого сина – Олександра, а через 6 років Олексія. Має онука.

У 1999 вийшла збірка поезій «Дзвони», у 2002 збірка «Шепіт землі», У 2009 — збірка поезій «Гомін», у 2012 збірка поезій «Відлуння», у 2014 збірка поезій «Ключ від неба», у 2017 «Лінія Розмежування», у 2021 хроніка волонтерської допомоги «Краплина добра».

Надія Таршин була активною учасницею Революції Гідності в Дніпрі та в Києві. У Дніпрі на Майдані стала одним із ініціаторів створення Громадської організації «Патріотичне об’єднання «Оріяна», була обрана її головою. З початку війни на Донбасі члени громадської організації стали волонтерами й допомагають фронту.

Вірші Надії Таршин увійшли до збірки «Материнська молитва. Українки — героям Майдану» (2014).

У 1999 з друзями-однодумцями заснувала ансамбль української пісні «Чорнобривці» при Дніпропетровському районному будинку культури (нині - Слобожанський центр культурних послуг). Здобули звання народного і двічі його підтвердили. З чоловіком співала там 9 років.

Багато віршів написала про УПА, адже по лінії матері і батька сестри і брати були членами УПА. Батько воював у лавах Радянської армії з 1941 по 1946. Закінчив війну у Берліні, а його сестер – Надію, Таню забрали у тюрму, а його маму, її бабусю, у віці 72 роки і середню сестру Марію — у Сибір. Одну з сестер — Надію закатували енкеведисти. Названа у її пам'ять Надією. По маминій лінії брат Перцов Володимир і сестра Марія були членами УПА. Володимир загинув, а Марію бабуся вивезла у сусідню Волинську область і так врятувала дітей.

За своє життя та діяльність пані Надія має такі нагороди:

  • Медаль «За гуманітарну участь в антитерористичній операції» від президента України П. Порошенко;
  • Медаль «Українська берегиня» від Православної церкви України;
  • Медаль «З Україною в серці за безкорисне служіння Батьківщині» від Всеукраїнського об’єднання учасників бойових дій;
  • Нагрудний знак «Волонтер України» від 28-ої бригади «Лицарів зимового походу»;
  • Пам’ятний знак «Патріотка України» від воїнів 30-ї бригади ім. Князя Острозького;
  • Почесна грамота від командування 54- ї ОРБ;
  • Грамоти, подяки від командування 93бр., 30бр., 28бр., 54-й ОРБ, 74-й ОРБ, Добробат «Волинь» УДА.
  • Тричі нагороджували подяками у м. Києві на фестивалі Воля Громади «Червона доріжка гідності» в номінації «Натхнення Майдану» та «Воїн Світла».

Рішення депутатів VII скликання Слобожанської селищної ради від 20 серпня 2020 року  № 2771-48/VІ «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Слобожанської селищної територіальної громади» у 2020 році    

Cайт
працює в
тестовому режимі,
зауваження направляйте
на пошту info@bissoft.org