252
Станом на 2024 рік в Слобожанській громаді функціонує 1 дитячий будинок сімейного типу та 1 прийомна сім’я.
Весною 2024 року дитячий будинок сімейного типу сім’ї Баранових, що існував з 2011 року припинив свою роботу. Протягом 15 років своєї діяльності подружжя Баранових виховало 20 прийомних дітей та вже мають 2 прийомних онуків. Сьогодні хочемо поділитися з вами їх історією.
Подружжя Баранових – Майя та Аркадій, займались волонтерською діяльністю, допомагаючи тяжкохворим людям медикаментами та надаючи їм психологічну підтримку. В одній з лікарень міста Дніпро вони познайомились з жінкою, що мала серйозний діагноз та потребувала постійного лікування. У хворої був 10-річний син, який всіляко доглядав за мамою, бо батько сім’ї покинув їх. Вони не мали грошей на лікування та догляд, а лікарня вже готувала їх до виписки. Прогнози були невтішними – жінці залишилося жити ще 2-3 місяці. Матір з сином чекала холодна квартира без їжі, ліків та інших базових потреб для життя. Подружжя Баранових прийняло рішення забрати сім’ю до себе. З того моменту, мама з сином оселилися у Майї та Аркадія. Подружжя за свій рахунок піклувалося про жінку, надаючи ліки та якісне харчування. Завдяки належному догляду та лікуванню вона прожила ще два роки. Після смерті матері Баранови взяли хлопчика під опіку, пройшовши складну процедуру, адже тільки рік вони шукали рідного батька для позбавлення його батьківських прав. Згодом, за пропозицією місцевих органів опіки та піклування Майя та Аркадій створили прийомну сім’ю, та стали батьками-вихователями. До родини Баранових потрапила 15-річна дівчинка. Новоспечені батьки-вихователі підтримали дівчинку, побачивши її хист до нових знань, пізнання чомусь новому. Додаткові заняття, репетитори та вже за рік старань, в 10 класі вона отримала губернаторську премію за високі шкільні успіхи. Зараз це дорослий перспективний лікар, яка скінчила інституту Богомольця в Києві і продовжує жити у столиці.
В 2011 році сім’я Баранових відкрила власний дитячий будинок сімейного типу та на кінець року за новорічним столом сиділи вже 9 прийомних дітей. Подружжя вже мали двох власних дорослих доньок та онуків. Доньки не відразу зрозуміли дії своїх батьків, адже бачили як їм важко : і фінансово, і психологічно. Пані Майя виховувала своїх дітей з повагою та прийняттям людей такими які вони є, ніколи нікого не засуджувати. Після довгих розмов, рідні нарешті порозумілися. Сьогодні одна з доньок також виховує прийомного сина.
Діти дитячого будинку сімейного типу сім’ї Баранових росли в любові та розумінні, вчилися спілкуватися між собою та підтримувати один одного, як велика дружна родина. Саме тут вони навчилися базовим побутовим потребам : готувати їсти, прати, прибирати в будинку, вирощувати городину. Завжди разом святкували всі державні та церковні свята, готували святковий стіл, мали подарунки на дні народження. Всі вихованці виховувалися впевненими в собі, не боялись мати власну думку, говорити про свої почуття та бажання, а найголовніше –не мали комплексу «прийомний».
Сьогодні кожен член родини Баранових – це успішна, щаслива людина, яка має власну професію та сім’ю.
Велика вдячність та низький уклін Майї та Аркадію Барановим, що відкрили своє серце дітям та подарувала їм справжню родину.
Народна мудрість говорить, що чужих дітей не буває. Кожна дитина – це колосок на пшеничному полі. Якщо за ним доглядати та берегти, то ми матимемо хліб. Так і діти, чиї б вони не були, з якою долею, поведінкою, генетикою, національністю вони – частина українського суспільства.
Цією історією лиш хочеться наголосити, що в Україні є потреба у створенні прийомних, патронатних сімей або дитячих будинків сімейного типу. Можливо хтось з вас готовий надати прихисток, любов і турботу дітям, які опинились в складних життєвих обставинах та прийняти їх в свою родину.
Для більш детальної інформації щодо створення прийомних, патронатних сімей або дитячого будинку сімейного типу в Слобожанській громаді можливо звертатися до служби у справах дітей Слобожанської селищної ради, за адресами :
- с-ще Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд. 54-Б каб. № 201, 207;
- с. Олександрівка, вул. Центральна, буд. 1, 2 поверх (приміщення старостату);
- с. Партизанське, вул. Центральна, буд. 7, 2 поверх (приміщення старостату);
телефон 056-719-90-92.
